Скандал! Кандидата на пост Одесского городского головы от Партии Регионов обвиняют в антисемитизме

 Кандидат на пост мэра Одессы Валерий Песецкий требует привлечь к уголовной ответственности своего конкурента на выборах Алексея Костусева. В заявлении, поданном 29 октября

областному прокурору, Валерий Песецкий утверждает, что команда агитаторов за Алексея Костусева во время избирательной компании допускает разжигание межнациональной розни, ксенофобию и антисемитизм.

В качестве доказательств противозаконных действий команды Алексея Костусева Валерий Песецкий приводит факты раздачи детям одесских избирателей нагрудных значков, акцентуируя внимание на том, что один из кандидатов по национальности еврей, за которого, нельзя голосовать.

В подтверждение своих слов Валерий Песецкий прилагает видеоматериалы, показанные на местном телевидении.

К тому же Валерий Песецкий требует наказать команду Алексея Костусева не только за антисемитизм и проявление ксенофобии, но и за вовлечение несовершеннолетних в политическую агитацию.

   Прокуророві Одеської області

     старшому  раднику юстиції

     Ігореві Олексійовичу ПРОЦЕНКУ 

Заява 

     26 жовтня 2010 року в ефірі муніципальної телекомпанії «Круг» транслювалася програма «Резонанс», в одному з сюжетів якої демонструвалися події в одному з дворів міста, де невстановленими особами проводилась передвиборна агітація серед контингенту малолітніх та неповнолітніх осіб, спрямована проти одного з кандидатів на посаду Одеського міського голови, з врученням дітям нагрудних значків відповідного змісту. Серед іншого, у зазначеному сюжеті наводилось інтерв’ю з декількома неповнолітніми особами, які під впливом розгорнутої невстановленими особами пропаганди, вочевидь не маючи змогу в повній мірі усвідомлювати значення подібних дій, повідомили, що вони начебто «проти» певного кандидата на посаду Одеського міського голови, оскільки «він (кандидат) – єврей, а ми – проти євреїв».

     Як  я зрозумів метою бесіди було з’ясування, причин носіння ними значків з надписами та походження цих значків. Згідно наданих дітьми відомостей вказані значки «За Одесу без Гурвіца» були надані ним невідомою дорослою людиною, яка здійснювала їх роздачу дітям безпосередньо біля входу у школу. Доводи необхідності носіння значків, що були використані розповсюджувачами значків під час їх роздачі дітям невідомі, але з пояснень дітей вбачається, що розповсюджувачі значків, обґрунтовуючи необхідність носіння цих значків дітьми, вказували на те, що голосувати необхідно за кандидата на посаду міського голови Костусєва О.О., тому що кандидат на посаду міського голови Гурвіц Е.Й. плоха людина, зокрема він плоха людина тому, що єврей, а всі євреї без виключення плохі люди, і це ніякому доведенню не підлягає, тому що це всі знають, про це всі говорять, у т.ч. всі ЗМІ.

     Вважаю, що людині, яка була вихована в цивілізованій сім'ї, з нормальною системою моральних та духовних цінностей, яка знаходиться в здоровому розумі та тверезій пам’яті, важко прокоментувати вказані вище факти. Здається, що наше місто повернулося на 69 років тому і перед очами невільно постають жахи часів німецько-фашистської окупації Одеси. Загальновідомо, що огульне, безпричинне засудження будь – якої нації, особливо коли це змалку виховується в дітях, є ознакою фашизму в найгіршому його прояві. Вражає, що такі речі трапилися саме в Одесі, яка є найтолерантнішим містом на просторах всього СНД.

     Споконвіку  місто Одеса було взірцем європейського  міста з власними багатими традиціями та миролюбним світоглядом, що був сформований великим розмаїттям дружелюбних досвідчених людей різних національностей, які постійно проживали компактно бік о бік на території міста. І так було з моменту заснування нашого міста і до теперішнього часу. Ніякі зміни соціально – економічних формацій, державних форм управління, та взагалі Держав, на території яких знаходилась Одеса, ніяким чином не впливали на ту толерантність, повагу та уважне ставлення до загальнолюдських гідностей і національної самобутності, яку висловлювали мешканці міста друг другу, незалежно від їх національності, кольору шкіри, віросповідання, соціального стану тощо. Впевнений, що саме об’єднане прагнення всіх мешканців міста сумісними зусиллями зробити його найкращим у світі та зробити максимально комфортними умови проживання в ньому було та є однією зі складових славетної історії Одещини. І протягом всього цього часу ніколи, повторюю – ніколи, національне питання не поставало в Одесі як ускладнюючий фактор у взаємопорозумінні одеситів.

     Однак, як вбачається з наведеного вище, певні особи на догоду задоволення свого електорального апетиту вирішили покласти на вівтар місцевих виборів все, що є найкращого в нашому місті, – честь і гідність городян.

     Цілком  зрозуміло, що певні особи з метою  спотворення волевиявлення жителів м. Одеси на місцевих виборах здатні використовувати будь-які аргументи, у т.ч. і розпалювання расової і національної ворожнечі, що прямо заборонено ст. 53 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» та згідно зі ст. 161 КК України є злочином.

     Так само, означені особи здатні також і на використання будь-якого ресурсу – як адміністративного, так і «дитячого», хоча це заборонено ст. 52 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» і взагалі є найпринизливішим проступком з морально-етичної точки зору.

     Є повністю неприйнятим виховання в дітях ворожих настроїв до жителів міста за національними ознаками з метою сумнівної перемоги на місцевих виборах.

     Складається враження, що у світовій історії  не було Великої вітчизняної війни, а вільна і незалежна Україна помінялася місцями з фашистською Німеччиною, де в 30-х роках минулого сторіччя саме з подібних людиноненависницьких лозунгів починалося сходження НСДАП на кривавий олімп влади.

     Хіба  ж цього добивалися країни-переможці, коли неймовірнішими зусиллями вибороли перемогу у Другій світовій війні та, як тоді здавалося, назавжди на Нюрнберзькому трибуналі осудили будь-які прояви фашизму в світі?

     Хіба  даремно в 1948 році на ІІІ сесії Генеральної асамблеї ООН резолюцією № 217A (III) всі країни світу визнали, що: 

     «…визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру; 

     …зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей; 

     …необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення; 

     …необхідно  сприяти розвиткові дружніх відносин між народами;

     …народи Об'єднаних Націй підтвердили  в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі; 

     …держави-члени  зобов'язались сприяти у співробітництві  з Організацією Об'єднаних Націй загальній повазі і додержанню прав людини і основних свобод; 

     … загальне розуміння характеру цих  прав і свобод має величезне значення до повного виконання цього зобов'язання…», – 

     та  проголосили «Загальну декларацію прав людини» як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав - членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.

     Саме  тоді, в далекому 1948 році минулого сторіччя, були підведені сумні результати Другої світової війни та була поставлена остання крапка в історії тиранії у світі і розпочався новий етап в історії людства – етап демократичного розвитку суспільства як головної засади мирного існування людства на всій планеті, а найголовнішим актом цього етапу якраз і була «Загальна декларація прав людини», яка проголосила «права та свободи людини» та їх найголовнішою метою існування будь – якої демократичної держави, та визначальним фактором в взаємовідносинах між державою та народом.

     Складно повірити, що окремі особи здатні знищити досвід світової спільноти з розбудови демократії в державах-членах ООН, серед яких є і Україна, лише заради незаконного досягнення перемоги на місцевих виборах в м. Одесі.

     Як  кандидат на посаду міського голови, громадянин демократичної держави, переконаний антифашист, батько і, зрештою, звичайний одесит я категорично проти використання дітей як засобів передвиборчої агітації, розпалювання міжнаціональної ворожнечі та виховання в наших дітях паростків фашизму, нехай би це робилося з «благим» наміром – забезпечити перемогу на місцевих виборах «гарної» людини» Костусєва О.О. та поразки на них «плохої» людини Гурвіца Е.Й. 

     Тому  звертаюся до прокуратури Одеської області з заявою про здійснення перевірки в порядку ст.19 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 97-98 КПК України викладених вище фактів, та прошу з’ясувати: 

     1. Хто здійснював передвиборну агітацію з використанням значків «За Одесу без Гурвіца». 

     2. Хто розпалював в дітях національну ворожнечу до осіб єврейської національності під час вказаної вище передвиборної агітації.

     3. Чому під час здійснення вказаних дій фігурувала особистість кандидата на посаду міського голови Костусєва О.О. та яке він має до цього відношення. 

     4. За наслідками проведеної перевірки вирішити питання про порушення кримінальної справи за ст. 161 КК України. 

     5. Ужити всіх вичерпних заходів щодо припинення цих порушень та попередження їх вчинення в майбутньому. 
 

     Кандидат  на посаду Одеського  міського голови

     ПЕСЕЦЬКИЙ Валерій Вікторович 
 

     Додатки: СD диск з сюжетом програми телекомпанії «Круг» від 26.10.2010 р – 1шт.  
      29 жовтня 2010 року.

    powered by CACKLE