Беспредел по-одесски: известную общественницу садят в тюрьму на 5 лет

 Известную одесскую общественницу — юриста общественного движения «За всю Одессу» Неонилу Ткаченко под надуманным поводом садят в тюрьму на 5 лет.

Как сообщает корреспондент «Взгляда из Одессы», соответствующий приговор на днях огласил Киевский райсуд Одессы. Беспрецедентный случай: приговор оглашали БЕЗ ПРИСУТСТВИЯ обвиняемой — она беременна и находится на сохранении в роддоме.

Ткаченко обвинили в «преступлении», совершенном несколько лет назад: якобы она будучи юристом не выполняла свои обязанности и «не решала вопросы в судах».

Также общественники подозревают, что «заказ» на Ткаченко поступил от бывшего главы Одесской облгосадминистрации Эдуарда Матвийчука, так как общественница всегда оппонировала экс-губернатору. Отметим, при «помаранчевой» власти Ткаченко работала в отделе кадров ОГА, и была уволена после вступления на должность тогдашним губернатором Эдуардом Матвийчуком.

«Взгляд из Одессы» публикует заявление Неонилы Ткаченко на языке оригинала:

«Те, що зі мною відбувається в моїй Україні, не могло відбутися у жодній цивілізованій країні світу. Юриста без жодного доказу вини обвинувачують за те, що, цитую обвинувачення в особі Косіка В.В. «не решила вопросы в судах».

Виявляється, у КК України з’явилася нова стаття - «нерешение вопросов в судах». Подив викликає те, що «нерешение вопросов в судах» і шахрайство виявляється- ідентичні поняття.
Таким чином- «решение вопросов в судах» , на думку Косіка В.В. , не є суспільно небезпечним діянням за визначенням ст. 11 КК України.

З таких обставин хотілося б усвідомити: що означає «решить вопрос в судах?» І чому внаслідок цієї невиконання цієї умови прокуратура міста Одеси інкримінує шахрайство?
Відповідь на перше запитання лежить в площині корумпованості судів. Правовою спільнотою України визнано, що у судах України діє система «прайсів» за ухвалення рішень.

3 тисячі, 7 тисяч, 50 тисяч і навіть мільйон - такі суми "подяки" чи то пак хабарів беруть судді в Україні. Люди, які добре знають схеми, за якими працюють українські судді, стверджують, що впіймати суддю на хабарі непросто.

"Якщо суддя ні з ким не свариться у себе в суді, не має конфліктів зі суддями, які працюють у вищих судах, то спокійно ділиться здобиччю і творить, що хоче. А якщо суддів публічно ловлять на хабарі - це не що інше, як внутрішні розборки", - цитує адвоката Тетяну Монтян vesti.ua. За її словами, середня ціна справ, якими зараз завалені суди - 2 тисячі доларів США. Суми залежать і від добробуту "клієнта".

"Судді можуть пробити через різні бази, що є у нього і найближчих родичів, наприклад, чи можуть вони продати квартиру. Захмарних сум не призначають - краще хоч щось узяти, ніж нічого. Але якщо справою цікавиться ЗМІ, то суми виростають у рази. Те ж стосується, якщо рішення явно незаконне. За звичайну справу у районному суді доведеться віддати 1,5-2 тисячі доларів, в апеляційних - 3-5 тисяч кожному судді. Ну, а у Вищому на дрібниці не розмінюються і беруть крупно. Суми можуть доходити і до мільйонів", - стверджує Монтян.

На думку правозахисника Едуарда Багірова, половина рішень в українських судах виносять за винагороду. "Не всі судді хабарники. Але в кожному суді є 2-5 суддів, які виносять будь-які рішення. Вони і визначають цінову політику на цьому ринку", - каже Багіров. За його словами, від ДТП можна відкупитися за 5-20 тисяч доларів, від великого шахрайства, наприклад, із будівельною аферою - від 100 тисяч доларів. "Мені один чоловік розповідав, що витратив на суди 1,5 мільйона доларів США. Частину адвокатам і на судові витрати. А більшу частину - винагороди", - каже Багіров.

За словами Багірова та Монтян, винагороди передають лише надійні люди - адвокати, родичі, хороші друзі. Судді беруть не лише грошима, але й цінними паперами або переписують на своїх людей права на землю чи бізнес. У конвертах зараз "не модно" носити через зайвий ризик, тож перевагу віддають електронним платежам чи карткам.
Діяльність юриста в такій системі позбавлена будь-якого сенсу, оскільки юрист у ній- це не фахівець у сфері права- а мздоімець, що годується із надлишку коштів, отриманих від клієнта переданих судді. На думку обвинувачення у моїй справі саме ті, хто носіть хабарі суддям, живучи із цього є не шахраями, а юристами. А тепер задайтеся собі питанням: це перспективний висновок для правової державності? Звичайно ні. Він-утопічний. Саме тому я переконана, що увесь цей спектакль, розіграний навколо моєї особи- марево брехні. Марево розсіюється на світанку.

Ось такий бізнес. Звичайно - я не вирішувала, і не вирішуватиму у такий спосіб, питання в судах. Не на те навчалася. У таких процесах ніколи не стану в один ряд із Вікторією Мікулінською, Гузем, Долговим, які, називаючи себе юристами, «порешали вопросы», в тому числі і в цьому суді. Звичайно, їх за шахрайство не судитимуть. Як може подільник у справі судити свого годувальника? Це не по «понятіям». Однак прийде час не понять,а верховенства права і закону.

Я вірю в це. Інакше б не була юристом, який не вирішує питання в судах.
Так, я їх не вирішую. Іду до судів не за для того, щоб «порешать вопросы», а йду за правосуддям, за правим судом. Іду сама, і веду поряд свого клієнта. Ніколи не була не є і не буду тим юристом, який носить хабарі суддям, здираючи шкіру з довірителя, заносить їх до кабінетів, пише за суддів рішення, а потім, із виглядом правильного чесного Панька, відпрацьовуючи покровительство прокуратурі, записується у свідки –наклепники у справах тих, хто працює сумлінно і чесно.

Жоден суддя у жодному суді Одеси і області , парячись у сауні із прокурором, не зможе сказати, що Ткаченко занесла мені хабар за справу. Для мене це означає, що я на правильній дорозі. Жоден довіритель, яким би він не був, не використає мене як корупційного кур’єра, якби не готував провокації на передачу хабара.

Переконана, що саме цю ціль ставив перед собою тут присутній Угляр, що обмовив мене за 9 500 доларів США. Це ціна проваленої операції, чи моральна компенсація на псевдо-лікування? Від чого Ви лікуєтесь: може від того, що відчули себе безкарними?
По епізоду із Углярем В.В. обвинуваченням надано один доказ - розписка про отримання від Угляра 5 000 доларів США, подана у справу потерпілим. Походження розписки у потерпілого слідством не досліджувалось.

У судових дебатах проголошено два докази: розписка та покази Карпової Н.
Висновок прокуратури про передачу мені Углярем 9500 доларів США спростовується:
1. Наданою у справу Углярем розпискою, що містить напис цифрою 5 000 доларів США. Прокурор каже, що "потерпілий" дав мені гроші у сумі 9500 доларів. Надає розписку на 5 000 доларів - повний «збіг» доказів, пане прокурор. Окрім такого «збігу» на Вашу користь Ви б ще, краще з'ясували: де вона написана, за яких обставин, чому? А тоді б може б пояснили, яке вона має відношення до цієї справи. Однак Вам це ні до чого. Ви ж «під кришею» Матвійчука. До речі, я б вже не була так певна щодо цілісності даху Матвійчука і прокурорського імунітету.

2. Показами Наталії Карпової, яка передачу грошей від Угляра мені за її участі спростовує. Покажіть мені , Косік В.В., покази Карпової, якими вона підтверджує передачу грошей. Саме на них Ви посилались у судових дебатах: де вони? Їх не має. Посилання прокурора на неіснуючі докази кваліфікується як кримінальне правопорушення, склад якого передбачено ст.372 КК України.

По епізоду із Гарницьким І.І. обвинуваченням названо єдиний доказ - покази свідка Єгіазаряна А.Г.
Ненадання юридичних послуг Гарницькій К.П. за договором спростовано доказами їх надання на 45 аркушах. Доказів наявності у Гарницького І.І. грошей у сумі 16500 доларів США-немає.

Покази Єгіазаряна А.Г. щодо його присутності при передачі грошей спростовуються:
1) Незнанням свідка деталей і умов договору і сторін за договором із Гарницькими;
2) Незнанням обставин його укладання: місця, часу, події тощо;
3) Проголошеним умислом помсти та особистої зацікавленості щодо отримання грошей Єгіазаряном А.Г. від мене (посилання наявні у показах).

По епізоду із Пічкур В.В. обвинуваченням названо два докази:

1) Розписку про «підтвердження виконання зобов’язання про сплату грошей Пічкуру В.В. 10 лютого 2008 року», яку він видав як таку,яка є доказом не передачі йому грошей, а доказом боргу. Таким чином: написаний мною доказ про повернення грошей видано за доказ його не поверненя.

2) Покази гр. Шибук Б.В., яка факт передачі Пічкуром В.В. мені грошей будь-коли- спростувала, та підтвердила , що договір про надання юридичних послуг існував лише між мною та нею.

По епізоду із Бойко В.С. обвинуваченням названо два докази:

1) Покази померлої гр. Кашук С.В., яка їх підтвердити чи спростувати вже не може. Усі наявні пояснення ніби то за підписом Кашук С.В.- надруковані. Підтвердження факту їх підписання померлою - не можливе.

Невідповідність змісту заяв померлої дійсності підтверджено а.с.92-93.
2) Розписка , вилучена у Бойко В.С. , як і пояснення померлої-надруковані на принтері. Її зміст мною не викладався та не підтверджувався.

По епізоду із Фрідманами обвинуваченням не названо жодного доказу.
1) Розписка про отримання грошей від Фрідманів договір про надання послуг щодо всиновлення - простовує. Походження розписки у свідка Долгова - не відоме. Дана обставина - не досліджувалась.

2) Жоден із свідків від Фрідманів учасником процедури передачі мені грошей, свідком цих подій - не був.

3) Перевезення Фрідманом у листопаді 2007 року через кордон України 20 000 доларів США відсутнє.

4) Моя участь у процедурі всиновлень дітей - надумана. Будь-яким доказом не підтверджена.

5) Заборона посередництва у всиновленні , передбачена чинним законодавством України, є несумісною із висновками обвинувачення про те, що злочином є ненадання посередницьких юридичних послуг щодо всиновлення.

У епізоді із «Аркадійським» моєї участі у заволодінні грішми немає. Події злочину немає.
Кричу, кажу , пишу: реакції –нуль.
Ви що собі тут понавигадували? Так буде вічно?
Думаєте, одягли мантії і прокурорські кітеля, і торгуватимете свободою: цьому сидіти, а цьому –ні. Не вийде!

Наявне намагання переадресації злочину прокурора Мікулінської В.Є. на невинну особу, за для приховування власного злочину, та одночасне виконання злочинної вказівки про політичне кримінальне переслідування стане злочином, про який говоритиме уся країна.
Так не буває, щоб завжди правила брехня.

Чому із 28 заявників, які мене оббрехали в угоду так званого "губернатора" жодного не притягнуто до кримільанохвідповідальності по при те, що із 28 епізодів залишилось лише шість? Далі-залишатиметься ще меньше. Чи може ви сховаєте їх у державних квартирах Матвійчука? Чи у Лондоні, як Костусєва?

У Мікулінської ще не раз запитають: від кого конкретно вона отримала доручення про особисту участь у кураторстві такої масштабної фальсифікації. Запитають навіть ті, хто сьогодні грають роль бездумних потерпілих. Прогнозую, що відповість, вигоражуючи своє керівництво: усе вигадала сама. Однак, досвід «Колядника» та інших націлює на надаю про те, що все ж таки і Мікулінська і Косік усе розкажуть. Тим більше з урахуванням того, що головний скрипаль цього оркестру- Едуард Матвійчук боягузливо втік із міста протягом 24 годин із моменту офіційного звільнення.

Едуарду Матвійчуку, Владлену Косіку, Вікторії Мікулінській , Угляру, Пічкуру, Гарницькому –бажаю лише одного: щоб до них, їхніх батьків, дітей, і онуків, було застосоване таке саме правосуддя, як вони застосували до мене.Щоб саме так їх дії класифікували такі, як Косік. Щоб їх судили такі, як Капля, Кушнаренко та інші, щоб на них так само брехали їм же подібні. Бажаю вам вашого правосуддя.

Подумайте, де будете, коли справжні, люстовані правоохоронні органи моєї втомленої від таких як ви України, викриють схему ввазення в державу контрабандних автомобілів, що реалізовуються в «Автобумі», операцій із нерухомим майном під кредити в банках, продажу дітей педофілам, квартирними чергами , за якими прокурорша отримує 2-3 квартири як пільговик, в той час коли офіцерський склад збройних сил України, що ризикував життям, гниє у казармах та гуртожитках.

Прийде такий час, коли Правда роздягне догола.

Дорогі друзі! Це не справа. Це повний провал обвинувачення.
Жодного доказу, який би вказував на вину, жодної обставини. Яка б підтверджувала дійсність. Однак подивіться, із яким запалом продовжується цей так званий суд. Чому? Запитаєте ви? Щоб урятувати свої шкіри. Відповідаю.
Їм добре відомо наслідки таких справ. Наслідки юридичні. Тому вони тут не чинять правосуддя, а грають ролі тих, хто чинить. Колоритне костюмоване шоу, в якому ви є учасниками і глядачами. Єдина відмінність: замість аплодисментів- брязкання кайданів невинно заґратованих людей.

Я звертаюсь зараз до вас як до реальних свідків злочину проти правосуддя. Сьогодні він чиниться по відношенню до мене. Завтра вони з таким же успіхом організованим злочинним формуванням зайдуть у ваші оселі. Не дайте їм цього зробити. Боріться. Надихайте мене боротьбою. Разом ми – непереможна, найпотужніша сила.

Вони собі вигадали свою країну, свої поняття, які називають законом. Вони відбирають мову, щоб судити як німину. Ми голосно говоритимемо рідною мовою, як би продана честь не вислужувалась перед кремлівськими рахувальниками. Безпекою для себе і своєї системи вони називають новітні способи поневолення. Кидають за грати тисячами. І не важливо хто ти: юрист, підприємець, чи прем’єр-міністр. Ми позриваємо грати із їхніх буцигарень, бо не звірі. Ми не із їх країни. Не із їх вимірів і живемо не по поняттях, а по закону.
У розділі XVIII Особливої частини КК «Злочини проти правосуддя» передбачена відповідальність за посягання на нормальну діяльність не тільки судової влади, а й органів, що сприяють процесуальній діяльності з виконання судом функції правосуддя (органів прокуратури, слідства і дізнання), а також органів, що виконують винесені судами вироки, ухвали, постанови та інші судові рішення.

Усі передбачені у розділі XVIII Особливої частини КК злочини проти правосуддя, виходячи з їх безпосередніх об'єктів, можуть бути об'єднані у такій системі: злочини, які посягають на конституційні принципи діяльності органів досудового слідства, дізнання, прокуратури і суду. Сюди входять: завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371); притягнення завідомо невинного до кримінальної відпові-дальності (ст. 372); порушення права на захист (ст. 374); постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375); втручання в діяльність судових органів (ст. 376); втручання в діяльність захисника чи представника особи (ст. 397 ). Усе це передбачено українським правом. За усе потрібно відповідати перед українським законом. Як би ви не натягали мені тут шахрайство, очевидність ваших порушень реальніша за папір, на якому ви маскуєте свої злочини.

Шановні. Вдумайтесь. Шкода від мого злочину визначена за унікальною технологією: хто яку суму із прислуги Матвійчука в доларах названо - така й була помножена на гривню за курсом НБУ (листи Управління національного банку в Одеській області від вересня 2011 року (том 7 а.с.39-40). Ось і принцип формування «Народного бюджету» , або антинародного «общака». Не до моєї кишені підете за таким принципом, а до того, хто вас на його застосування напоумив.

Доречі, при зверненні до начальника Управління НБУ України в Одеській області Копильчук В.А. писав прямо про те, що інформація. Витребовувана ним, необхідна для обвинувачення саме мене у вчиненні злочинів. Зазначав моє прізвище , ініціали. Для чого це робилось? Не важко здогадатись: за для дискредитації і внесення відомостей про мене як про особу з репутацією злочинця до банківського реєстру недобросовісних клієнтів. Косік В.В. через деякий час скаже: це ж не я писав, а Копильчук В.А.

Висловлюю застереження: відповідатимете солідарно. Копильчук В.А. - за написане, Ви - за прокурорський нагляд за такі «писульки». Відповідатимете ти, що Вас найбільше болить: грішми. Слово честі: за кожну букву відповідатимете.

Коли абсолютно невинним потрапляєш за грати, у тобі починають відбуватися такі хімічні процеси, які не відчуєш на волі. Тебе гартують несправедливість, корупція, невігластво, -одним словом –зло.

Щоб дати зрозуміти Косіку і йому подібним рівень обвинувачення за ч.4 ст.190 КК України, пригадаю, що за цією статтею засуджено на 8 років позбавлення волі відомого російського дисидента Михайла Ходорковського- керівника найпотужнішої в Росії нафтопереробної компанії «Юкос». Ви з ким мене зрівняли? Нічого не наплутали, Косік?
Цитую російські ЗМІ: «25 октября 2003 года в аэропорту Новосибирска был задержан правоохранительными органами по подозрению в мошенничестве и неуплате налогов, допрошен и отправлен в следственный изолятор N1 "Матросская Тишина". Уже находясь под арестом, М.Ходорковский объявил о решении уйти из бизнеса и заняться общественной деятельностью в качестве председателя правления региональной общественной организации "Открытая Россия". Уголовные дела в отношении экс-председателя правления ОАО "Нефтяная компания "ЮКОС" М.Ходорковского и экс-председателя совета директоров ЗАО "МФО "МЕНАТЕП" Платона Лебедева были объединены. 31 мая 2005 года М.Ходорковский и П.Лебедев были приговорены Мещанским райсудом к 9 годам лишения свободы. Впоследствии проговор изменен до 8-ми лет».

Добре зрівняли: мене із моєю фірмою , що працювала дохідною частиною від 5 до 8 000 гривень на місяць, і концерн Ходорковського із оборотом капіталу в 160 -200 мільйонів доларів . Добре ж я стала на мозоль, щоб так злякатись і таке вигадати.
У страху очі великі.

У мене було безліч можливостей «порешать вопрос» по собі у цьому суді. «Порешать», як вчить прокуратура Одеси. Як гадаєте: чому «не порешала»? Тому, що маю по житті принципи, від яких не відступаю при жодних обставинах. Саме це є найголовнішим доказом моєї невинуватості.

Ніяких довідок про стан здоров’я, ніяких грошей за вироки, ніяких домовленостей із владою зеків: чиста Правда, Право і Закон. І спробуйте лише на крок від нього відійти.
Це кажу вам не я. Це каже вам моя втомлена від кривосуддя країна. Ганьба кривосуддю! Слава Україні!

    powered by CACKLE