Дружина з паспортом РФ, друзі з МП: що приховує одеський ресторатор

Одеський ресторатор Андрій Зарічанський відомий як власник мережі закладів «Яхта», що працюють в Одесі, Києві та області, його ресторани позиціонуються як місця відпочинку преміум-класу для представників бізнесу, чиновників і силових структур. Водночас публічний образ Зарічанського включає активну волонтерську діяльність, підтримку ЗСУ та участь у благодійних ініціативах.

Проте в приватному житті навколо нього виникає чимало запитань. Зокрема, згадується його тісне спілкування з колишнім народним депутатом Артемом Дмитруком, який був помічений у публічній підтримці проросійських поглядів. Також є інформація про його близькість до представників духовенства, що орієнтується на московський патріархат. Дружина Зарічанського — громадянка Російської Федерації, яка, попри тривале проживання в Україні, не отримала українського громадянства.

У 2019 році Зарічанський активно просував ресторанний бренд в Одесі та з’являвся у ЗМІ як меценат і бізнесмен із політичними амбіціями. Рекламна кампанія здійснювалася за підтримки його дружини, яка має російське походження.

ЗМІ зазначають, що ресторани під його керівництвом є популярними серед представників судової та правоохоронної системи. Говорять про «особливі умови» для постійних відвідувачів — дисконтні пропозиції, конфіденційність, а також відсутність перевірок чи контрольних візитів з боку державних органів. Водночас існують припущення, що в деяких випадках збирається неофіційна інформація про відвідувачів — зокрема, записи розмов або компрометуючі матеріали.

Також лунають звинувачення щодо порушень технічних та санітарних норм у його закладах. Йдеться про несертифіковані системи пожежної безпеки, бутафорні евакуаційні виходи, використання технічної води на кухнях, неналежну обробку обладнання, а також самовільні добудови, що не відповідають нормам.

Ім’я Зарічанського стало символом ситуації, коли системна лояльність, знайомства та гостинність можуть ставати щитом від контролю з боку державних структур. Це ще один приклад того, як впливовість та гнучкість у побудові зв’язків дозволяють уникати відповідальності у складній соціально-правовій реальності.

джерело