В Одесі закликали дати відсіч насильству

Сьогодні на Потьомкінських сходах в Одесі відбулася незвичайна акція. На кількох прольотах було розкладено різноманітне червоне взуття та дитячі іграшки.

Як пояснила кореспонденту «Погляд з Одеси» голова Всеукраїнського ГО «Дія» Наталія Делієва, сама ідея акції належить мексиканській художниці Елін Шовій, яка провела її у 2009 році. Вона пофарбувала взуття у червоний колір. Це як символ пролитої крові у результаті насильства. І таку акцію роблять жінки усім світом.

«2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством, а насильство у родині – це рабство, торгівля людьми – рабство. Сексуальна експлуатація – рабство і жорстоке поводження з дітьми – теж рабство. І минулого року ми теж це робили, але акцент був проти насильства відносно жінок, а у цьому році ми звертаємо увагу, що насильству піддаються не тільки жінки, а й діти. І коли вони спостерігають за такими ситуаціями у родинах – у них вже психологічна травма. І це з ними лишається протягом усього життя. Згодом, виростаючи, така людина переносить свій негативний досвіт у свої вже родини. Тому ми усі разом маємо формувати свідомість усіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства. І я звертаюся до усього жіноцтва: не терпіть насилля! Один раз вас вдарив – все! Буде другий, третій, п»ятий. Насильство може бути психологічне та економічне. Не слід це терпіти. Поліція, дзвоніть 102, вже є відповідні закони України, вам допоможуть».

На захід прибули звідусіль представники різних об'єднань, серед них і Катерина Чегаринськая, лідерка руху «Рівність для всіх» (м. Чорноморськ):

«Я приїхала підтримати та взяти участь сьогодні у цьому заході. Привезла червоне взуття.

Насилля, на жаль, було завжди. Усі це замовчували, бо вважалося, що розповідати – це виносити «сміття з хати». А зараз ми закликаємо говорити про проблему на повний голос, бо як мовчати – то це теж прирівнюється до співучасті у злочині».

18-річна Катерина Івщенко, представниця молодого «крила» ГО «Дія» розповіла нашому кореспонденту про «популярну» зараз проблему шкільного буллінгу. Вона згадувала і не награно навіть заплакала, говорячи про жорстокість своїх колишніх однокласників. Проте, вибратися із складної ситуації допомогла вчителька, що вчасно спинила психологічні тиски у класі.

«Вона дала мені віру у себе простою розмовою. І я стала сама себе захищати. Звичайна увага старшого чи впливовішого надає сили».