Максим Куций: Є моменти, коли відбувається негласне протистояння

Максим Куций, голова Одеської обласної державної адміністрації, має репутацію не публічного керівника, на відміну від багатьох попередніх очільників. Минуло більше чотирьох місяців з того часу, як у досить складний регіон був призначений 37-річний столичний бізнесмен. Чи вдається йому налагодити відносини з місцевими політиками і як працюється у незвичному амплуа? Чи стала для нього Одеса своїм містом? Які найбільші проблеми та загрози існують у регіоні? Про все це і багато іншого в одному з перших великих інтерв'ю голови Одеської ОДА.

— Максиме Васильовичу, розкажіть, як Ви опинилися у владі? Киянин, успішний бізнесмен і раптом — губернатор. Як кажуть в Одесі, це — дві великі різниці…

— Рішення було не випадковим, не спонтанним. Познайомився з представниками нової влади, почали обговорювати нагальні проблеми. І після пропозиції приєднатися до команди була досить довга пауза з мого боку.

— А чому довго роздумували?

— Позиція губернатора — це в першу чергу про відповідальність, а відповідальний крок вимагає часу. Зважено підходив до цього питання. Я ніколи не перебував при владі - займався бізнесом, масштабними проектами. Звичайно, стикався з державним апаратом, але не було тісної зв’язки та інтеграції до органів управління. Завжди хотів свій досвід використати на благо держави, зробити щось корисне, тому в цьому плані сумнівів не було.

— А Ви себе як позиціонуєте, як креатура Зеленського чи як креатура Гончарука?

— Я креатура Зеленського Володимира Олександровича. Я креатура держави Україна. Як громадянин України, я б хотів щось значущого та доброго зробити для країни, в першу чергу.

— Ваші перші враження: ось Ви стали губернатором, зайшли в кабінет — і?

— Спочатку легкий шок (сміється — ред.), розуміння того, що є мільйон плюс одна проблема в регіоні та в цілому в країні, є довіра і недовіра громадян до влади, спроби перешкоджати з боку недоброзичливців, спостерігання за твоїми діями. І тільки потім — підтримка прихильників, партнерів, громади. Але загалом були досить позитивні відчуття від процесу знайомства з регіоном.

Одеська область — найбільша, економічно розвинена область, з великим потенціалом, вона повинна бути завжди в авангарді, проте показники були не найкращі … а я впевнений, що вона може показувати більш круті результати.

— Що було найскладніше?

— Зрозуміти і усвідомити менталітет одеситів. Це абсолютно унікальні, непрості люди із своєю специфікою. «Одеса — це, звичайно, не Київ! Ми — не перші, але й не другі!» — полюбляють повторювати тут. Тож амбіції, відношення до свого міста, регіону, відповідне позиціонування себе в Україні — відповідне.

Були дискусії, був хороший і не дуже добрий досвід знайомства, зараз чіткіше вимальовується картина, які процеси відбуваються, як ними керувати, як діяти по відношенню до тих чи інших представників регіону.

У нас в адміністрації зібралась невелика, але професійна команда — юристи, колеги з досвідом у бізнесі, держорганах. Весь досвід, життєву позицію намагаємося впроваджувати у важливі рішення. Іноді це добре виходить, іноді складно, тому що і регіон особливий і структура державної влади у нас теж досить специфічна. Ми змінюємо структуру апарату обладміністрації, підрозділів.

— На місцях не дуже люблять «варягів»… Ви знайшли спільну мову з місцевою владою, політикумом?

— Це нескінченний процес… Іноді вдається досягти консенсусу. Зокрема, бюджет 2020 року був прийнятий обласної радою з подачі облдержадміністрації у рекордно короткі терміни, діяли злагоджено і динамічно. Є моменти, коли відбувається негласне протистояння, суперечки, спроби продемонструвати чиюсь значимість. Менше з тим, ми конструктивно спілкуємося з представниками облради.

— Тобто, кажучи боксерською мовою, клінча не відчуваєте, не «в'яжуть» вони Вас?

— Ні, звичайно ж, «в'яжуть», бувають складні моменти! Зараз на нас чекає непроста сесія в облраді. Припускаємо, що будуть складні ситуації і щодо програм, які ми, до речі, вже прийняли в бюджеті, проголосувати. Будемо відстоювати свою позицію стосовно цих програм, пояснювати депутатам, що вони необхідні області.

— Непроста сесія — це про що?

— Розподіл бюджету ДФРР. Ці кошти ми направляємо на будівництво шкіл, дитячих садків, стадіонів. Якщо вони це не затвердять, це буде погано для всіх.

— Щодо спільної мови із командою, як склалися відносини?

— Відносини в цілому склалися, але мене більше турбує безліч проблем у кадрових процесах. Задвоєння функціональних обов’язків, низька мотивація, шалена бюрократія, іноді навіть робота з excel, google drive, power point теж проблема. Це все вимагає оптимізації, навчання, розвитку персоналу, яким на даному етапі ніхто не займається. Сподіваюсь стануть у нагоді мій бізнес досвід управління.

— Ви нещодавно запропонували написати заяви про звільнення керівникам напрямків та департаментів, з чим це було пов’язано?

— Я чітко висловився у своїй заяві з чим це було пов’язано. Ми не можемо собі дозволити розкіш пливти за течією, бути в інерційному процесі. Немає часу для, як кажуть, «возні». Хто не хоче працювати на результат — мають піти. Крапка.

— Але Ви сказали, що всі хто вважає, що політика президента не є правильною мають написати заяви. Виглядає як «борьба с инакомыслием».

— Ніякої боротьби. Ти не можеш працювати ефективно в команді президента, якщо ти глобально проти його політики, пріоритетів, векторів розвитку. Так не буває. І якщо люди саботують роботу, займаються будь чим, окрім своїх обов’язків, про що можна говорити? Працюй або йди. Сперечатися вже немає часу.

— А з мером Трухановим які стосунки?

— З мером Трухановим у нас не було, в принципі, ніяких стосунків. Хтось намагався на цьому спекулювати, хтось жартував, хтось прагнув зіштовхнути нас лобами. Однак після особистого знайомства у нас, в принципі, достатньо конструктивні ділові відносини — якщо є необхідність отримати інформацію, або озвучити позицію, ми зв’язуємося, він мене чує. Так само він може зі мною зв’язатися.

Якоїсь війни, як недоброзичливці розпускають чутки в ЗМІ - такого немає.

— Звідки чутки про Вашу можливу відставку, якщо Ви так впевнено почуваєте себе в регіоні?

— Так, я досить впевнено себе відчуваю, це правда! Маю глибоке розуміння щодо тих чи інших процесів, які відбуваються в області, хто за ними стоїть, хто керує ними, яким чином ті чи інші процеси перетинаються… Але чутки будуть і далі поширювати, бо я комусь незручний. Це хороший знак, що ми робимо правильні речі і дратуємо тих людей, хто ці чутки розпускає.

— Ви спростовуєте ймовірність відставки?

— Так. У нас абсолютно конструктивні взаємини з Києвом, є політична підтримка, є розуміння, куди ми рухаємося.

— Я звернув увагу, що хейтерів у Вас теж вистачає. Як ставитеся до них?

— Якщо немає конструктивних зауважень — не звертаю уваги. Я дуже ціную зворотній зв’язок. Але багато звинувачень базуються на неперевіреній інформації та перекручених фактах. Конструктиву дуже мало.

— Чого ж, є й конструктив. Наприклад звинувачення у тому, що Ви не рухаєтесь у напрямку боротьби із корупцією.

— Ну от знов. Звідки це твердження? Розумієте, що не можна прийти до влади та помістити за грати всіх попередників, бо тобі здається, що вони корупціонери. Необхідний час — розібратися, перевірити факти, провести багато роботи. Нещодавно у зв’язку з розслідуванням схем колишнього складу адміністрації було встановлено, що на початку 2019 року через один з департаментів було виведено 1,6 мільйона.

Ми тісно співпрацювали з представниками СБУ та іншими правоохоронними органами і надалі будемо сприяти розслідуванням корупційних справ та інших протиправних дій.

— ЗМІ пишуть, що у Вас під адміністрацією постійно відбуваються мітинги, які Ви ігноруєте, і взагалі дуже рідко буваєте на місці.

— Мітинги відбуваються, так. Бачимо, знаємо, реагуємо.

Про відсутність на місці. Цікаво, хто веде цю статистику. Отже. Кожен вечір неділі - виїзд з Києва до Одеси. Субота ранок або п’ятниця вечір — повертаюся до Києва. Всі робочі дні, а часто й вихідні знаходжусь на роботі. Серед тижня є відрядження по області. Іноді робочі зустрічі у Кабміні, ОП, які потребують особистої присутності. Я повністю занурений у робочий процес, і він не завжди відбувається у кабінеті з 9 до 18. Якщо робити заміри присутності за цими факторами — то так, я не завжди знаходжусь у кабінеті.

— Але останній приклад — Ваша відсутність в області у понеділок під час стихийного лиха. І відсутність інформування про хід ліквідації наслідків. Де Ви були?

— У офіційному відрядженні на засіданні в Офісі Президента з приводу проектів регіонального розвитку. Всі ЗМІ та телеграм канали, які начеб-то дуже добре поінформовані з приводу того, що відбувається у владі, почали спекулювати на моєму відрядженні та трагедії у області. Відрядження офіційне, погода непередбачувана, форс мажори трапляються, всі служби працюють в посиленому режимі, наслідками займаються 40 бригад ДСНС. Ми могли б краще інформувати громадськість, тут можу погодитись, але все інше — дешева спекуляція.

— Після відставки Богдана комунікація з Офісом Президента змінилася?

— Комунікація з Офісом Президента завжди була досить щільна та серйозна. Ми щотижня підводили підсумки, обговорювали проблеми та пріоритети. Але зараз комунікація стала динамічнішою.

Новий голова офісу президента як професійний менеджер проводить ефективнй попередній аналіз, робить власні висновки, глибше вивчає ті чи інші поточні питання, і спілкуємося ми частіше та ефективніше. Наразі маємо повне порозуміння між адміністрацією та паном Єрмаком.

— До кінця минулого року Ви обіцяли відкрити паромну переправу в сторону Румунії…

— Так, переправу «Орлівка-Ісакча» обіцяли. Переправа з боку України готова на сто відсотків — всі роботи закінчили ще в кінці листопада. Ми готові приймати пасажиропотік, водночас, у Румунії є невеликі технічні та бюрократичні моменти, пов’язані з організацією роботи. Це обопільний двосторонній процес. Румунські партнери переконують, що відкриємо переправу в березні. Це перший контрольно-пропускний пункт, який з'єднає дві країни водним шляхом.

— Ви згадали, що Одеська область має не найкращі економічні показники, хоча повинна бути в авангарді. Що Ви робите, щоб змінити ситуацію?

— Ми шукаємо інвестиції для амбітних проектів. Сподіваюсь, найближчим часом підпишемо меморандум, і почнеться великий інвестиційний проект за участі бізнесу Німеччини — встановлюватимемо на території області енергогенеруючі вітрові станції. Масштабний інвестицій — близько 200 мільйонів євро.

Ще одним ключовим питанням є інфраструктурні об'єкти, які ми реалізуємо протягом 2020 року. На державному рівні виділено безпрецедентно великі кошти на будівництво доріг. Зокрема, на Одеську область — понад 900 мільйонів гривень на дороги національного значення, та 670 мільйонів гривень на дороги міжнародного значення.

Ми підняли питання залучення зовнішніх інвестицій. Приблизно один мільярд гривень, буде спрямовано на міжнародні та державні дороги.

Пріоритетними при цьому будуть два проекти, які я вважаю стратегічними. Це міст через Сухий Лиман (міст, який переправляє весь автомобільний потік із Одеси в курортних напрямках — до Затоки, Сергіївки тощо). Його не можуть добудувати досить довго… Ми запропонували альтернативне джерело фінансування ремонту доріг Чорноморська. При цьому саме місто бере на себе зобов’язання ті кошти, які воно планувало пустити на ремонт доріг, направити на завершення будівництва мосту.

Другий — міст через Хаджибейський лиман, який почали реконструювати ще у 2007 році. Фактично він є в'їзною брамою до Одеси. Зараз, застосовуючи, знову ж таки, свій досвід в бізнесі, намагаємося прискорити процес отримання нової експертизи, визначення обсягу робіт, щоб як мінімум розширити і відкрити проїжджу частину до початку туристичного сезону.

— А в соціальній сфері?

— Звичайно, для нас дуже важлива соціальна складова. Ми часто виїжджаємо в регіон та бачимо, в яких умовах знаходяться люди, які перебувають в домах для літніх людей, психоневрологічних інтернатах. Недавно були в Балті, і там — це просто жах. Ті умови, в яких утримуються люди. Зі школами така сама ситуація. В рамках нашого проекту Великого будівництва «100−100−100» для нас є принциповим питанням завершення будівництва однієї опорної школи, яка знаходиться у Окнянському районі. Зараз на фоні великої, збудованої, але замороженої школи, яку намагалися добудувати попередні 4 чи 5 губернаторів, стоять дві в буквальному сенсі мазанки, в яких немає вікон, замість них отвори затягнуті звичайним поліетиленом, ні туалетів, нічого немає. Діти ходять на вулицю, опалюється ця будівля антрацитним вугіллям, який засипають в піч руками. І при цьому абсолютно фантастичні викладачі, які судячи із оформлення школи роблять все, щоб діти отримували максимально якісну освіту. Кожного разу, як я повертаюся після таких поїздок, я собі кажу: «так більше не може продовжуватись».

Ще хочу додати, що у 2020 році область матиме 4 пріоритетних напрямки розвитку області. Це — благополуччя мешканців, довкілля, розвиток інфраструктури та безпека.

— Президент поставив завдання провести аукціон з продажу інвесторам Одеського припортового заводу до кінця року. Чи є шанс так швидко знайти покупця для проблемного об'єкта?

 — Тенденції позитивні. Люди на завод повертаються, динаміка повернення професіоналів спеціалістів дуже хороша. Одеський припортовий завод — стратегічний об'єкт національного масштабу. Протягом останніх двох місяців я двічі був на заводі і одним з останніх візитів був візит з делегацією потенційних інвесторів, які серйозно зацікавились питанням придбання заводу.

— Болюча історія з коронавірусом. Одеська область пропонувала Києву допомогу по розташуванню наших людей?

— Так, безумовно. Ми створили спеціальну медичну комісію із представників влади для контролю координації дій. Але, в той самий час не варто забувати, що у нас є порт, куди постійно заходять кораблі, і з Китаю в тому числі. Буквально за тиждень до всієї цієї вакханалії, що відбувалася на Полтавщині — було повідомлення, що приходить із китайского порту великий контейнеровіз. Ми вжили заходів, забезпечили карантинний режим, підготували всіх спеціалістів. Корабль зайшов у порт, екіпаж було перевірено. Ніякої події ми з цього не робили. Зафіксували, перевірили, вжили заходів, все. Через тиждень почалися Санжари. Ми ще раз заявили, що Одеська область готова приймати людей у випадку необхідності і забезпечити всім необхідним. Ми й досі готові.

— Скоро почнеться туристичний сезон, яка ситуація із славнозвісним Делфі?

— Строк для підняття судна власником встановлено 31 березня 2020 року, у разі невиконання власником своїх зобов’язань, до справи візметься ДП Одеська філія адміністрації морських портів України. На тендерній основі за допомогою системи PROZORRO буде обраний виконавець робіт із видалення затонулого судна з узбережжя. Витрачені кошти будуть в подальшому витребувані у судновласника.

— Тобто до початку сезону Ви звільните узбережжя від «Делфі»?

— Це взагалі цікава ситуація, яка не відноситься до сфери відповідальності губернатора та адміністрації. «Делфі» — це мій постійний вибір: лізти на чуже поле та зробити з цим щось, чи тихо спостерігати. Зроблю щось — буду винний, що лізу не у свою парафію, не зроблю — теж буду винний у бездіяльності. Поки що я обрав «робити», а не спостерігати, як владні структури перекидають відповідальність за це один на одного. Сподіваюсь до початку сезону ми повернемо одеситам та гостям їх улюблений пляж.

— «Світанок». Ви зазначали, що візьмете на контроль ситуацію і всі причетні понесуть відповідальність. Яка наразі ситуація по цій справі?

— На жаль це не швидкий процес, до якого залучено багато структур, включаючи правоохоронні органи. Станом на зараз — звільнено керівника Служби по справах дітей, за бездіяльність та покривання. Минулого тижня ми перевіряли як виконуються мої розпорядження. Результат перевірки показав, що те що ми бачимо у звітах, і те, що відбувається насправді має велику різницю. Це була крапка у історії з керівником Служби.

— Чи прораховували Ви для себе, наскільки ще вистачить особистого запасу міцності?

 — Запасу міцності мені вистачить точно, щоб реалізувати стратегічні плани, стратегію розвитку регіону. Глибина проблематики, негативні процеси, що відбуваються в регіоні, кроки, які необхідно зробити, усвідомлені. Зараз вже йде конструктивна, злагоджена, цілеспрямована робота усієї команди.

— Тобто бажання кинути все, повернутися до Києва і знову займатися бізнесом немає?

 — Ні! Звичайно, ні! Я отримав великий виклик, можливість реалізувати амбітні завдання системних змін у регіоні, показати людям, що наша країна може жити краще.