Похудевшая Украина как правопреемник УНР

Чутки про те, що нинішній голова Верховної Ради України Андрій Парубій трохи несповна розуму, давно кружляли в політикумі. Але доказів тому раніше не було. Як раптом 24 серпня 2016 року вся країна отримала нагоду пересвідчитись, що спікер парламенту має серйозні проблеми з центральною нервовою системою й не здатний навіть розуміти значення того, що він верзе з телеекранів.
Ще б пак: в інтерв’ю 5-му каналу Парубій заявив, що Верховна Рада має оголосити Україну правонаступницею Української Народної Республіки, а проміжок з 1920 по 1991 рік визнати періодом окупації.

Треба сказати, що за цей період окупації Українська Радянська Соціалістична Республіка встигла включити до свого склади Кримський півострів, стати країною-засновницею ООН та отримати деякі активи, стосовно яких досі не може порозумітись з Російською Федерацією. Втім, питання з активами вирішується дуже просто – якщо Україна визнає себе правонаступницею УНР, то вона повинна повернути Росії, передусім, ті приміщення посольств та інші будівлі по всьому світу, що залишились їй у спадок від СРСР.
Також просто вирішується й питання з Кримом, який до складу УНР не входив – Україна вибачається перед Росією за окупацію півострову й виплачує контрибуцію.

Але як Україна буде розбиратись з Польщею у випадку реалізації хворобливих фантазій Парубія?

Як відомо, суть правонаступництва полягає в тому, що правонаступник відповідає по зобов’язаннях свого попередника – саме тому, до речі, Російська Федерація, що оголосила себе правонаступницею Російської імперії, була змушена відповідати за позиками уряду Миколи ІІ перед спадкоємцями кредиторів. Тому Україна в разі оголошення себе правонаступницею УНР буде відповідати по зобов’язаннях УНР згідно укладених нею міжнародних договорів.

Зокрема 21 квітня 1920 року уряд УНР на чолі з Симоном Петлюрою та очолюваний Юзефом Пілсудським уряд Польщі уклали Варшавську угоду («Umowa między rządem Rzeczypospolitej Polskiej a rządem Ukraińskiej Republiki Ludowej»), відповідно до ст.2 якої УНР визнала за Польщею всю Західну України – Східну Галичину та п’ять повітів Волині. Натомість Польща визнала за Україною лише землі на схід від Збруча.

Тому було б дуже доречно, щоби в наступному своєму інтерв’ю Парубій, якщо йому лікарі дозволять і далі плескати язиком перед телекамерами, розповів би, як він збирається виконувати цю угоду. Або як він збирається, у разі оголошення України правонаступницею УНР, здійснювати реституцію відносно нащадків власників майна, яке перебувало на колишній польській території в кордонах до вересня 1939 року. При цьому не слід забувати, що здійснення реституції – це категорична вимога Європейського Союзу в усіх пострадянських країнах, підтверджена численними рішеннями Європейського суду з прав людини.

Тому з метою запобігання міжнародних ускладнень було б доречним, щоби Міністерство закордонних справ України розіслало в акредитовані в Києві посольства іноземних держав виписку з медичної картки Парубія з проханням не звертати уваги на публічні заяви голови Верховної Ради.

Володимир Бойко

Источник: hrabro.com