Видео с признанием Ефремова подделал Луценко

У нетрях Інтернету шириться фальшиве відео з інтерв’ю Олександра Єфремова, на якому колишній голова фракції Партії Регіонів в українському парламенті, начебто, зізнається в тому, що є спонсором так званої «Луганської народної республіки» й фінансує російських «ополченцев». Для правдоподібності в кутку відео розміщено логотип сепаратистського каналу «ГТРК ЛНР» й зазначено, що, буцімто, це інтерв’ю в день затримання Єфремова (30 липня 2016 року) було показано в Луганську на окупаційному телеканалі.

[youtube https://www.youtube.com/watch?v=eCYjUtXUWcU?feature=oembed&w=500&h=281]

Насправді це відео – примітивна виконана підробка, нарізана зі шматків справжнього інтерв’ю, яке Єфремов, ще будучи народним депутатом України, 25 червня 2014 року дав українському телеканалу ЛОТ. Ось запис цього інтерв’ю, яке було використано фальсифікаторами для монтажу. Первинне відео було поширене Партією Регіонів ще 1 липня 2014 року:

[youtube https://www.youtube.com/watch?v=EEPDKAz4YNw?feature=oembed&w=500&h=375]

Грубо змонтована фальшивка була виготовлена й поширена з ініціативи Юрія Луценка з тим, щоби 1 серпня 2016 року створити відповідний антураж у Печерському райсуді Києва при розгляді скарги Єфремова на незаконне затримання та обрання йому запобіжного заходу: генпрокурор розпорядився влаштувати мітинг під стінами суду подібно до того, як він разом зі своєю довіреною особою Петром Шкутяком влаштував недавно бешкет у тому ж таки Печерському суді, домагаючись звільнення громадянина Ліхоліта – одного з керівників банди, що вчиняла розбійні напади на Сході України. А фальшиве відео за задумкою Юрія Віталійовича мало стати моральним виправданням для залякування суддів.

Розмістив фейкове інтерв’ю на Ютубі за дорученням свого куратора такий собі Vsevolod Filimonenko.

До подібних маніпуляцій Луценко вдається вже не вперше. Тож я собі дозволю нагадати деякі подробиці з життя пришелепуватого «прокурора».

Але спочатку зазначу, що затримання Єфремова – це кричуще беззаконня. Позбавити людину волі може лише суд. Кримінальний процесуальний кодекс України, як виняток, допускає затримання особи слідчими органів прокуратури, СБУ чи Національної поліції без судового рішення на строк до 72 годин лише в двох випадках:
1) якщо цю особу застали ПІД ЧАС вчинення злочину або замаху на його вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, у тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа ЩОЙНО вчинила злочин.

Єфремов був затриманий слідчим Департаменту спеціальних розслідувань ГПУ, який очолює скандально відомий соратник Пашинського Сергій Горбатюк. Саме Горбатюк раніше вже закрив кримінальне провадження відносно Єфремова за підозрою в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі та повернув йому закордонний паспорт. Зрозуміло, що ніякого нового злочину Єфремов у аеропорту «Бориспіль», де він був затриманий, не вчиняв, ніякий очевидець чи потерпілий в аеропорту на Єфремова не вказував. Більш того – як виявилось з опублікованого тексту нового повідомлення про підозру, Єфремову інкримінуються події, по яких кримінальне провадження було відкрито в ГПУ ще 16 липня 2014 року.

Отже, єдиний законний шлях, який міг бути в Горбатюка в разі бажання висунути Єфремову нову підозру – це викликати Єфремова повісткою, повідомити йому про підозру за новим епізодом і звернутись до Печерського райсуду з клопотанням про обрання Єфремову запобіжного заходу. Лише слідчий суддя міг винести ухвалу про затримання Єфремова й доставку його до суду.

Але видатний фахівець у галузі права Луценко, не будучи процесуальним керівником по справі, дав Горбатюку незаконну вказівку здійснити позасудове затримання Єфремова, що Горбатюк і зробив, тим самим вчинивши черговий злочин.

А оскільки було зрозуміло, що захист оскаржить до суду затримання, Луценко вирішив повторити свій номер 11-річної давнини, коли він був міністром внутрішніх справ і виникла аналогічна ситуація з незаконним затриманням Бориса Колесникова.

Нагадаю, що Колесникова в квітні 2005 року затримав, оголосив підозрюваним і відправив до ІТТ слідчий Головного слідчого управління МВС України Шевців – при тому, що справу порушив заступник генпрокурора Шокін і вона розслідувалась Генеральною прокуратурою України. Втім, Печерський райсуд відхилив скаргу адвокатів Колесникова на незаконність затримання (хоча воно було явно незаконним). Але в Луценка було побоювання, що Апеляційний суд м.Києва скаргу задовольнить та ще й скасує постанову про арешт.

І тоді 13 квітня 2005 року у Вишгородське райуправління міліції надійшов телефонний дзвінок з погрозами висадити в повітря дамбу Київського водосховища у випадку, якщо Колесников не буде звільнений. Цим телефонним дзвінком Луценко й пояснив необхідність тримання Колесникова під вартою, стверджуючи, що Колесников причетний до терористичної діяльності.

Але Олександр Турчинов, який тоді очолював СБУ, не був в курсі цієї афери Юрія Віталійовича й тому його підлеглі дуже швидко знайшли телефонного «мінера». Ним виявився співробітник лінійного відділку міліції Південно-Західної залізниці, якому зателефонувати з погрозами наказав начальник міліції на Південно-Західній залізниці Василь Зарубенко, що виконував вказівку міністра Юрія Луценка. А ідея «замінувати» дамбу належала пану Гелетею – тодішньому начальникові УБОЗ ГУ МВС України в м.Києві, відомому провокатору, який тільки й здатний, що займатись подібними речами.

Наприклад, це саме Гелетей організував у 2004 році імітацію «замаху» на Сивковича, коли за його вказівкою й на гроші Сивковича тодішній начальник УБОЗ у Білій Церкві Чепченко (у наступному Луценко взяв його працювати в апарат МВС України) заклав на шляху слідування автомобіля Сивковича знешкоджену міну.

Але цього разу Юрій Віталійович підстрахувався й можна не сумніватись, що виготовлення та поширення фальшивки про Єфремова було здійснено під орудою СБУ.

Володимир Бойко

Источник: hrabro.com