В Южном очередное сокращение: жители города недовольны

Черговий конфлікт на Южненській автостанції. Пасажири, які користуються автобусами перевізника ПАТ «Північтранс», написали звернення до Южненської міської ради про те, що вони проти зняття двох важливих рейсів сполученням «Южний- Одеса». На сайті автостанції опублікований документ, який свідчить про те, що «Північтранс» зняв по одному рейсу на кожному маршруті (68 та 67) і в нього є на це свої підстави. У южненському виконкомі кажуть, що «Північтранс» не знімав рейси, бо це протирічить договору, який він має виконувати, а ініціатором зняття рейсів стала автостанція.

Хто і як возить южненців в Одесу та Южний?

Монополіст-перевізник ПАТ «Північтранс» в Одеській області, представлений в Южному з 2012 року ПАТ, виграло тендер на перевозки пасажирів та є основним гравцем на цьому ринку для Южного. Монополіст виконує перевезення на 68, 67 маршрутних автобусах приміського сполучення, ціна на проїзд в яких коштує 24 гривні від Южного до Одеси. Проте тариф на проїзд до кожного населеного пункту вздовж траси залежить від відстані. Маршрутне таксі № 68 т (маршрутка) має ціну за проїзд до Одеси і назад – 23 гривні, яка є не змінною для всіх пасажирів, не зважаючи на відстань. Страждають від такої "принциповості" пасажири пільгових категорій, яких не возять безкоштовно у маршрутках 68 т, порушуючи при цьому законодавство, а також ті пасажири, які їдуть маршруткою не всю відстань, а тільки частину. Від Южного до Одеси і навпаки 13 населених пунктів, біля яких обов’язково зупиняються автобуси та маршрутки, експрес сполучення у Южного немає вже близько 10 років. У нічний час дістатися міста - неможливо, адже остання маршрутка їде з Одеси в Южний о 21:30, а автобус о 19:00.

Можливість дістатися Одеси та повернутися додому в Южний для пільговиків, є тільки на автобусах сполучення № 68 (Южненська автостанція – автовокзал Привоз) та 67 (Южненська автостанція – Одеська обласна лікарня, вул. Заболотного). Проте загроза бути позбавленими цієї можливості і в автобусах, стала у 2016 році надзвичайно актуальною. Причина цього - державні субвенції, які були у минулих роках, проте цього року вони не передбачені законом, розповідають чиновники. Перевізник, який бере участь у тендері і виграє його, має виконувати обов’язки договору, за яким він зобов’язаний безкоштовно возити пасажирів пільгових категорій. Проте держава, в свою чергу, має йому за це відшкодовувати гроші. 2016 рік став особливим у цьому питанні – жоден перевізник України не отримав державних субвенцій та возить безоплатних пасажирів за свій власний рахунок.

Як розказали «Re:пост» у «Північтрансі», на автобусах 68 та 67 до Одеси та Южного їдуть переважно пільговики, це становить більше 90% пасажирів кожного дня. Підприємство втрачає до 70 тисяч гривень у місяць на рейсах сполученням 68 та 67, і це не беручи до уваги наявність пасажирів пільгових категорій. Причина цього – знищена вщент траса М -28, яка до літа 2916 року перебувала в аварійному стані. Як розказав нам спеціаліст «Північтранс» - Олександр Булат, наслідком постійного користування аварійною трасою М-28 для «Північтранс», стало знищення трьох автобусів, які переламаних навпіл.

Чому написали звернення южненці?

29 червня до Южненської міської ради звернулись незадоволені зняттям рейсів жителі міста. Вони зареєстрували лист-звернення до міського голови, під яким підписалось 250 пасажирів, для яких сполучення з Одесою в денні часи вкрай важливе. Адже, як йдеться у повідомленні від «Північтрансу», автобус на 14:30 – сполученням № 68 та автобус сполученням № 67, на 15:40, з 25 червня - зняті.

Начальник відділу економіки Южненської міської ради – Наталя Гнеушева у інтерв’ю «Re:пост» розповіла, що перевізник заміняє кілька машин на менш габаритні, що не суперечить договору, а не знімає рейси. Що зняття рейсів та звернення від пасажирів – ініціатива самої автостанції. У южненській автостанції, в свою чергу, кажуть, що звернення від жителів Южного належить постійним пасажирам, які залишили лист для підписання на автостанції, а про самовільне зняття рейсів взагалі і мови не може йти, адже такі дії може робити тільки перевізник.

Як розказали спеціалісти автостанції на даний час перевізник замінив 4 рейси автобусів з багатогабаритних на менші, тобто з «МАЗів» на тип – «Богдан», «Еталон». Тепер два рейси виповнює МАЗ, два – маршрутка (Богдан).

В той саме час маршрутне таксі (маршрутка) № 68т, робить 42 рейси на день, для цього «Північтранс» виділяє щоденно 17 машин. Проїзд у маршрутці, нагадуємо, коштує - 23 гривні. Сидячих місць у маршрутці 28-30, тобто у середньому маршрутки у день возять до 1200 пасажирів, не враховуючи тих, кого водії беруть стоячи. Тому сполучення між Южним та Одесою, в принципі, існує, але далеко не для всіх.

На фото: перелік категорій громадаян. які можуть користатися пільгами у маршрутках 

Пасажири, які користуються пільгами їдуть автобусами, адже їм відмовляють у маршрутках, що є незаконно, а також пасажири, які мають дістатися одного з 13 пунктів не повинні платити 23 гривні, для них на кожну зупинку є своя власна ціна. Проте права пасажирів автобусного сполучення у Южному таким чином порушуються, адже з 09:30 до 17:30 приїхати з Одеси в Южний чи навпаки – зараз неможливо.

Міська влада, поки що, не відповіла офіційно на звернення. Але за нашою інформацією, неофіційно у виконкомі порадили звернутися до губернатора - Саакашвілі чи до Верховної ради, адже саме «зверху» має прийти відповідь про те, коли до перевізника поступлять державні субвенції, які компенсують проїзд пасажирів пільгових категорій. На місцевому рівні, як розповіли в управлінні економіки, у 2016 році таких можливостей немає. Цю інформацію підтвердили і в службі соціального захисту населення. Як розповіла Наталя Монастирська раніше можливість компенсувати витрати перевізнику з місцевого бюджету була, проте зараз її немає. Проте у районних рад такі повноваження є вони можуть компенсувати перевізнику витрати за рахунок своїх бюджетів. За інформацією районна рада Комінтерново знайшла можливість компенсувати з місцевого бюджету ПАТ «Північтранс» за перевезення пасажирів пільгових категорій.

Про міський маршрут №1

Ситуація в Южному стосовно внутрішнього рейсу, перевізником якого є міське КП «Южтранс» майже аналогічна історії з приміськими маршрутами. По місту протягом 4 років (з 2012 року) ходить один маршрут «№ 1», який возить пасажирів по Южному та з 2016 року заїжджає на територію мікрорайону індивідуальної забудови – МИЗ.

До 2015 року і Южний і МИЗ обслуговували два автобуси. Проте наприкінці року міська влада прийняла рішення купити новий автобус для КП «Южтранс», відремонтувати дорогу на МИЗі та об’єднати маршрути. Тепер так звана «одиничка» робить більше коло – оборотний маршрут, загальною площею – більше 100 км. З січня по 1 червня 2016 року «одиничка» була безкоштовною для всіх пасажирів. Але літом, за пропозицією міської влади міський автобус став платним для всіх, окрім пільговиків. Вартість проїзду у міському маршруті Южного - 4,50 гривень. Середня завантаженність автобусу на одному рейсі - 37 - 38 чоловік.

Влітку «№1» робить 8 рейсів та курсує по місту з 07:05 і до обіду, а потім з 16:05 і до 20:00. Місцева влада наприкінці 2016 року прийняла рішення, що буде відшкодовувати з бюджету гроші перевізнику за провезення пасажирів не пільгових категорій, за пільговиків платить держава, через субвенції. Розмір субвенцій, який розподіляється між всіма перевізниками міста коливатиметься від 300 до 400 тисяч гривень на рік. Розподіляють гроші по підприємствам управління міста. Проте 2016 рік зрівняв всіх пасажирів та перевізників, зробивши їх заручниками. Гроші на компенсацію проїзду пільгових категорій не отримують і ті, хто возить пасажирів на внутрішніх маршрутах. Наталя Монастирська – начальник управління праці і соціального захисту населення Южного, розказала, що підготовить проект рішення на наступну сесію, в якій на розгляд депутатського корпусу буде винесене питання, щодо суми компенсації внутрішньому перевізнику з місцевого бюджету за проїзд в «№1» пасажирів пільгових категорій. Загальні вартість міського автобусу для южненського бюджету складає на рік 300 тисяч гривень.

А як там у Світі возять пасажирів?

«Сильніші разом!» пишуть, що Таллінн же взагалі зробив проїзд у міському транспорті повністю безкоштовним. Щороку йому це задоволення обходиться у 12 мільйонів євро. З 1 січня 2013 року проїзд безкоштовний для городян, гості міста ж сплачують повну вартість. Це допомогло Таллінну мотивувати людей реєструватись як жителів міста, а, отже, мати підставу збирати з них податки. Шведські дослідники порахували, що за десять місяців після впровадження безкоштовного проїзду в місті зареєструвалось 10 тисяч чоловік. Кожна тисяча городян приносить місту мільйон податків. Тож ось вже жива компенсація вкладених коштів у безкоштовний транспорт з 10 до 12 мільйонів. Талліннці оптимістично налаштовані і певні, що незабаром зможуть вже заробляти на своїй безкоштовній новації.

Досвідом Таллінну дуже цікавиться Рига і сподівається ефективно впровадити це і у себе.
Варто зауважити, що Таллінн такий не єдиний у своїй новації. Аналогічний досвід у румунському місті Плоешті з населенням 200 тисяч чоловік, у 14-мільйонному китайському місті Ченгду (там транспорт безплатний лише в години пік – з 5 до 7 ранку та в зоні центра міста). Безкоштовно катає міський транспорт жителів 12 французьких містечок та понад 25 містечок Польщі.
Експерти зауважують, що успіх Таллінну – це радше диво, ніж закономірність. Маленькі містечка роблять транспорт безкоштовним з двох міркувань: як подарунок своїм улюбленим мешканцям або, як цілком співмірну альтернативу витратам на кондукторів, інкасацію, друк квитків тощо.

Моделі фінансування громадського транспорту у світі

Взагалі у світі є кілька моделей фінансування громадського міського транспорту.
Перша існує в Африці та деяких країнах Азії. Дотацій мало, всім керують приватні перевізники. Якість перевезень низька, перевізник зацікавлений у більшій кількості пасажирів, страждають пільговики. Оплата – живими грішми, ніякої електроніки.
Друга – Мехіко, Бангкок, на пострадянському просторі, в тому числі в Україні. Є дотований державний транспорт і приватний. Приватний завдяки дублюванню маршрутів державного, швидкості, порушенню правил і нахабству забирає пасажирів у державного транспорту. Тож державні дотації забезпечують неефективний напівпорожній транспорт, а комерційники процвітають. До слова, часта картина у Києві – маршрутка і тролейбус, які їдуть по одному маршруту – тролейбус напівпорожній, маршрутка забита, а різниця в часі прибуття – хвилин 5-7, що в умовах великого міста є не дуже суттєвою цифрою. Оплата переважно живими грішми, іноді є карткова система для міського транспорту (наприклад, картки метро).
До слова, щоб перегнати міський транспорт чи конкурента і забрати платних пасажирів, водії часто влаштовують «гонки» на вулицях. Нічого не нагадує?)

Третя схема – США і Європа. Все дотується і у шалено великих обсягах. Тариф нижчий від собівартості проїзду (наприклад, у Варшаві місто платить 70% собівартості, а пасажир лише 30%).
Інший приклад - собівартість кілометру пробігу(1 злотий – 6,5 грн):
- автобусом: Вроцлав -7,18 злотих, Краків – 7,26, Познань – 8,15, Ґданськ – 7,32, Лодзь – 6,83.
- трамваєм: Вроцлав -7,39 злотих, Краків – 7,64, Познань – 12,54, Ґданськ – 7,04, Лодзь – 5.
Вартість одноразового квитка: Краків 3,8 Познань 4,6 Ґданськ 3,6 Лодзь 3,8
Місто – замовник, перевізник – виконавець. Тут діє неодмінно єдиний електронний квиток. Місто забезпечує абсолютно все – аж до уніформи, але перевізник суворо карається за відхилення від графіку чи умов контракту, що змушує їх працювати ефективно. Така схема забезпечує ідеальну якість перевезень для пасажирів, адже перевізник йде по графіку, бере усіх пільговиків, забезпечує гідні умови перевезень, має нормальні автобуси. Добре і перевізнику – він має гарантовану гідну оплату, забезпечення всіх нюансів роботи. Погано лише місту – бо це дуже дорога для його бюджету модель.
Четверта схема – радше виняток, вона притаманна азійським мегаполісам – Токіо, Гонконгу, Сінгапуру. Завдяки високій густині населення та його високому рівню доходів, обмеженій кількості приватних авто кількість пасажирів у громадському транспорті тут дуже висока, як і тарифи. Тому громадський транспорт окупається і навіть є прибутковим.

Отже, чи скористуються спеціалісти Южного світовим досвідом корисного безкоштовного транспорту, поки не відомо, проте місто з бюджетом у 200 мільйонів гривень має захищати своїх городян, кажуть жителі Южного та потенційні пасажири.