Люди з особливими потребами — чи вміють журналісти бути тактовними?

Якось відома українська письменниця Ірена Карпа проїхалася Хрещатиком на інвалідному візку. «Це поїздка з нереальними перешкодами», — сказала після цього вона. Нещодавно мені розповіли про ситуацію з «балакучими» світлофорами у нас в Одесі: люди, біля вікон яких ці світлофори стоять, постійно жаліються на них, тож світлофори вимикають. Але як сліпим людям тепер переходити дорогу? Так, наші міста не надто пристосовані для людей з особливими потребами. А як щодо інтернет-видань? Можливо, наше невміння прийняти інвалідів як рівних нам відображається і в текстах, які пишуть журналісти? Ми вирішили провести дослідження, проаналізувавши тексти, які журналісти Півдня України писали про людей із особливими потребами за півроку (травень-жовтень 2015). Досліджувані видання – Думская, Трасса Е95, Одесская жизнь, Никвести, Херсонские вести. Як часто журналісти пишуть про людей із особливими потребами? За півроку ми знайшли дуже мало текстів, які були б присвячені інвалідам. В середньому аналізовані нами видання давали дві-три новині на місяць. Найбільше текстів опублікував сайт «Никвести» — 14, «Трасса Е95» та «Херсонские вести» — 13. «Думская» та «Одесская жизнь» — 10. Чому журналісти пишуть про інвалідів? Тут ситуація дуже подібна до висвітлення проблем переселенців: журналісти пишуть про це, аби показати, якою доброю для інвалідів є міська чи обласна влада, кандидат у депутати чи бізнесмен. Як це не сумно, але найчастіше про потреби таких людей ми дізнаємося саме із «джинси». Але оскільки у текстах, в яких написано, що кандидат Х допоміг інвалідам, дуже легко розпізнати замовність, то широка аудиторія, швидше за все, ці тексти просто не читатиме. Приблизно третина матеріалів про людей з особливими потребами на сайтах «Трасса Е95», «Никвести» «Думская» […]
Источник: www.happymisto.od.ua