В Одесі відбулося прощання з військовою волонтеркою Євгенією Духопельніковою

В Одесі попрощалися з військовою волонтеркою Євгенією Духопельніковою. Жінка допомагала фронту з 2014 року — ще за часів Майдану. Євгенія родом з Харкова. Загинула в Одесі 17 грудня. За словами друзів, це був "нещасний випадок, трагічна випадковість". Якою запам'ятали Євгенію — розказали кореспондентам Суспільного.

До міста жінка приїхала навідати побратима, який тут проходить реабілітацію, розповіла волонтерка Катерина. Жінка знайома з Євгенією ще з 2014 року, а з 2015 року — вони їздили одним екіпажем у якості волонтерок:

"Це був нещасний випадок. Трагічна випадковість. Не на фронті. Вона загинула тут, в Одесі. Просто так сталося. Це вже не подруга, це сестра. Це вже моя родина. Знаєте, є такі родичі, які не родичі. Є такі друзі, які ближче за родичів".

За словами Катерини, загибла була емпатичною людиною та надавала допомогу та підтримку як військовим, так і їхнім родинам:

"Женя ніколи не могла пройти повз людину, якій погано. У неї був дуже високий рівень емпатії. Тому вона намагалася підтримати всіх, до кого могла дотягнутися навіть, коли їй було погано".

Євгенія написала книжку "Дівчатка на війні. Подорож Долбоклюя". Там вона намагалася відобразити справжніх військових, розповів син Євгенії Дмито:

"Це книжка про те, що відбувається на війні насправді. Ті, які військові насправді. Це не просто люди, які сидять з кам'яним обличчям".

"Я познайомилась під час служби в батальйоні Айдар більше 10 років тому. Більше ніж 10. В книжці багато саме про мене. Багато історій, які відбувалися — вони теж лягали в книжку. Долбоклюй, я думаю — це Женька. Книжка в мене, звісно що є", — додала військовослужбовиця Олеся.

Ірина, яка познайомилася з Євгенією під час повномасштабної війни, згадує її як "діамант, який відбиває найкраще світло":

"Ми зустрілися ще декілька разів вже в Харкові, коли вона приїздила по домашніх своїх справах. Найважливіше напевне те, що Женя — це діамант. Діамант можна розрізати, розбити, розмістити в дуже багато оправ. Але він продовжуватиме відбивати найкраще найяскравіше світло назавжди".

До Євгенії прийшли виключно з живими квітами. Близькі зауважили, що жінка не любила штучність і траур. Тому прощалися з волонтеркою під музику і теплі, іронічні спогади.