Окупанти вбили захисника України з Одеської області, який завжди приходив на допомогу

Мешканці Окнянської громади, зібралися разом, щоб провести в останню путь Героя – Віктора Кулика, який віддав життя за свободу та незалежність України. Про це повідомили у Окнянській селищній раді.

Присутні не стримували сліз та ставали на коліна, утворивши по всьому шляху до кладовища живий коридор і встеляли дорогу квітами.

Більшість з присутніх знали та поважали Віктора – він був щирим, добрим, надзвичайно товариським та завжди приходив на допомогу.
Віктор Борисович Кулик, 1987 року народження, проживав у селищі Окни. Мав дружину та сина. З перших днів війни був мобілізований і чесно служив українському народові.

Перебуваючи у самому пеклі війни, він сміливо боровся з ворогом, який вторгся на українську землю, захищав свій народ, свою Батьківщину.

16 травня 2024 року, захищаючи незалежність України Віктор загинув смертю хоробрих. Під час виконання бойового завдання був важко поранений і невдовзі помер у шпиталі міста Дніпро.

Він мав би повернутись до рідної домівки з довгоочікуваною перемогою, повернутися до дружини, синочка, рідних, радіти життю, будуючи плани на майбутнє...

–На жаль, ціна майбутнього наших дітей – це тисячі життів наших захисників, які зі зброєю в руках захищають нашу землю. Віктор Борисович віддав своє життя за мирне майбутнє кожного з нас, - каже заступник Окнянського селищного голови Павло Прачук, звертаючись до присутніх на церемонії прощання. -Низький уклін і царство небесне тобі, воїне, спи спокійно вічним сном. Пам’ять про тебе – назавжди у наших серцях.

Прощальні слова рідним і близьким також прозвучали від начальника 5 відділу Подільського РТЦК та СП майора В’ячеслава Шевченка.

-Немає слів, щоб виразити ту печаль, яка огорнула нас, і ту лють, яку ми відчуваємо до російської орди, яка забирає наших кращих синів. Ми будемо пам’ятати тебе завжди, наш Герой, - каже В’ячеслав Петрович.

Після заупокійної молитви військові зняли державний прапор із домовини Героя та на вічну згадку про воїна і захисника урочисто передали дружині.

Три постріли почесної варти сповістили всім, що тут навіки спочив Герой, який загинув за Україну. Постріли ніби розривали чисте голубе небо і свідомість кожного присутнього думкою про те, якою високою ціною дається сьогодні українцям право на волю та незалежність.

Чин похорону здійснив ієрей церкви Покрови Святої Богородиці села Гулянка отець Іван Марчук.