Відома журналістка з Одеської області: наступного року може не залишитися ні “Укрпошти” ні друкованих ЗМІ

Останні дії керівництва “Укрпошти”, яка з 1 липня цього року, застосовуючи трудове законодавство воєнного стану, проводить чергове масове звільнення листонош, перетнуло всі допустимі межі. Редакторка газети “НовинаР” звернулася з відкритим листом до керівника “Укрпошти” і голови національної спілки журналістів України.

Директору ПАТ “Укрпошта”

І.Смілянському

Голові НСЖУ

С.Томіленку

Відкритий лист

Дирекція “Укрпошти” проводить черговий етап так званого реформування – усюди з 1 липня пішли масові звільнення (не скорочення, а вимагають з листонош заяву за згодою сторін) працівників. Кількість ПВПЗ також скорочують і відтепер з 1 липня за газетами і пенсіями та сплачувати комунальні послуги люди мають приходити до стаціонарних та пересувних відділень зв’язку.

Взагалі, не зважаючи ні на які наші (редакторів місцевих ЗМІ Одещини) зауваження і заперечення, після того, як “Укрпошта” почала впроваджувати пересувні пункти, більшість сіл Одещини залишилися без стаціонарних відділень. Під час зум конференції, організованих НСЖУ, керівництво підприємства зі столиці (а конкретно пан Смілянський) запевняло, що стане не гірше, а лише краще. Натомість спостерігаємо зворотну ситуацію. У таких селах "падає" передплата, а пенсіонери, для отримання пенсії, почали переводитися в банки. І ось, як грім з ясного неба – жителі сіл та й самі листоноші почали бити тривогу, адже “Укрпошта” без попередження, застосовуючи трудове законодавство воєнного стану, проводить чергове масове звільнення листонош.

Після завершення "реформи" від Смілянського в селах скоро не буде і цього.

Одна з працівниць Укрпошти на Захарівщині (принципово не називатиму ім’я, щоб не підставляти людину) розповіла наступне:

“У нашому відділені звільняють листонош. Надіслали угоди про розірвання трудового договору з ними за згодою сторін, без попередження. Це було для всіх неочікувано. Ми ж тут працюємо на місцях, кожну людину знаємо, як до неї підійти. Нам у травні пообіцяли, якщо виконаємо план із передплати, то жодних скорочень не буде. Коли проводили передплату на друге півріччя, листоноші старалися, оскільки надіялися працювати. В деяких позиціях навіть перевиконали план, а їх без попередження звільняють.

І тут виникає чимало проблем. Люди залишаться без роботи, а ще буде повний хаос. Пенсіонери, немічні люди, які отримували пенсії, періодику та оплачували комунальні платежі вдома, через листоношу, з першого липня вже цього не зможуть зробити. Буде соціальна напруга. Хтось не має можливості оформити банківську картку для отримання пенсії, хтось хоче, аби їм додому принесли товари, якими торгує пошта. Як не крути, присутність відділення та листонош полегшує людям життя. Тепер кажуть, що ці обов’язки з розширеними повноваженнями має виконувати начальник ВПЗ. Навіть листоноші працювали понаднормово, хоч і за «копійки», а одна особа тим більше не зможе вчасно виконувати усю роботу самотужки. І така ситуація не тільки в нас, а в кожному селі, де працюють відділення.
Хочу від імені всіх начальниць ВПЗ попросити пробачення у наших передплатників та клієнтів за незручності, які виникнуть в майбутньому”.

Ці скорочення вже боляче вдарили і по місцевим друкованим виданням, які попри війну все ж виходили і доносили слово правди своїм передплатникам.

В середньому тиражі на друге півріччя серед колишніх «районок» Одещини впали на 20-35%!

І в цьому левова «заслуга» саме політики керівництва «Укрпошти» та працівників пересувних відділень, які часто й густо взагалі відмовляли сільським жителям в передплаті місцевої газети, вводячи їх в оману, що газета більше не виходить!

І це далеко не поодинокі випадки, про які редактори Одещини і усно і письмово неодноразово повідомляли Одеську обласну дирекцію Укрпошти і особисто пана С.Дрозда. але реакції на ці повідомлення не було ніякої. Ось і маємо такий сумний результат.

Про які партнерські відносини може йти мова!

Випуск марок це, звісно, добре. Але політика пана Смілянського і його рехфоми ведуть до повного знищення і “Укрпошти” і місцевих газет, які в переважній більшості є чи не єдиним офіційним джерелом інформації для населення.

Без втручання державної влади наступного року може не залишитися ні “Укрпошти” ні друкованих ЗМІ. І це під час війни, яка триває в нашій державі. Тож хіба це не сплановане знищення (читай – диверсія)?

Вікторія Майнич, редакторка газети “НовинаР”, смт Захарівка