Журналістика доби інтернету: бути чи не бути на місці події?

Класичний репортаж неможливий без журналіста на місці події. Ефект присутності, який має створювати журналіст у своєму тексті, важливий не тільки для репортажистики, але й для низки інших жанрів. Саме журналіст – посередник між джерелами інформації та аудиторією, перебуваючи на місці, має перевіряти дані та переносити свого читача туди, де відбуваються гарячі події. Так було до того часу, доки мережева журналістика не почала обганяти традиційну майже за усіма параметрами, у тому числі й за популярністю. Сьогодні ми спостерігаємо незначний відсоток ексклюзивних матеріалів у стрічках новин, у переважній більшості випадків робота редактора стрічки новин зводиться до копіпасту: прес-служби, соціальні мережі, блоги, інші ЗМІ. І тільки час від часу потік передруків переривається повідомленням журналіста з місця події. Як ставитися до подібних змін? Звичайно, класика жанру – «трое суток не спать, трое суток шагать ради нескольких строчек в газете». Однак, як зазначають деякі фахівці, сьогодні присутність журналіста на місці події може навіть… зашкодити справі. Спробуємо розібратися у цьому питанні, зіставивши погляди американських дослідників міжнародної журналістики та самих журналістів. «Бути журналістом – це бути свідком» Провідні медіа США ще у 90-х роках почали скорочувати міжнародних журналістів. За даними Халей Петерсен, у 1986 році ABC мала 17 іноземних бюро, у 2001 ця кількість знизилася до семи. До 2009 року вони закрили свої представництва у Москві, Парижі та Токіо. Між 1980 та 2008 кількість іноземних бюро CBS скоротилося з 28 до чотирьох. Тим часом деякі медіа за допомогою так званих «цифрових» редакторів створюють публікації про події за кордоном, при цьому журналісти не виходять зі своїх офісів. Наприклад Ануп Капл, цифровий міжнародний редактор […]
Источник: www.happymisto.od.ua

powered by CACKLE